Мікрохвильова піч є майже на кожній кухні, але під час покупки легко переплатити за функції, якими потім не користуєшся, або взяти модель, яка не влізе в нішу під стільницею. Розбираємо по кроках, на що дивитися до походу в магазин: місце і розетку, обсяг камери, потужність, тип встановлення і функції, які реально потрібні в побуті.
З чого почати: місце і розетка
Перш ніж вибирати модель, виміряйте місце на кухні: ширину, глибину і висоту вільної ділянки стільниці або ніші в шафі. Для вбудованої техніки потрібен зазор для вентиляції за інструкцією виробника, для окремостоячої — мінімум 10 см від задньої і бокових стінок, інакше корпус перегрівається і техніка раніше виходить з ладу.
Окремо продумайте розетку для мікрохвильовки. Сама піч тягне 700–1500 Вт навіть у звичайному режимі розігріву, тому розетка має бути окремою, заземленою і розрахованою на таке навантаження — не через подовжувач і не через трійник разом із чайником або праскою: кілька потужних приладів на одній лінії перевантажують проводку. Шнур у більшості моделей короткий, близько метра, тож розетка потрібна поряд із місцем встановлення, а не «де вийде».
Розмір мікрохвильовки: скільки літрів потрібно
Обсяг камери визначає, що в неї увійде, а не лише швидкість розігріву. Компактні моделі на 17–20 літрів підходять для однієї-двох людей: тарілка супу або кухоль вміщуються вільно, а от деко для запіканки — вже ні. Стандартний обсяг 20–23 літри — робочий варіант для сім’ї з двох-трьох людей, у нього входить звичайна плоска тарілка і невелика каструля. Від 25 літрів і вище беруть для сім’ї від чотирьох людей або якщо планують готувати в мікрохвильовці основні страви, а не лише розігрівати.
Окремо трапляється міні мікрохвильовка на 10 літрів — по суті, годиться тільки під кухоль або маленьку піалу: звичайна тарілка в неї вже не поміщається. Такий варіант виправданий для робочого столу в офісі або маленької кімнати, але не як єдина техніка на кухні для сім’ї. Ціна зростає разом з обсягом і набором функцій: найбюджетніша зв’язка — проста механіка без гриля й інвертора, а кожна додана опція закономірно піднімає вартість.
Потужність мікрохвильовки: не женіться за максимумом
Для розігріву готової їжі достатньо потужності 700–1000 Вт — тарілка прогрівається рівномірно за пару хвилин. Моделі потужніші за 1000 Вт гріють швидше, але для звичайного розігріву й розморожування це не критично, а от ціна самої печі зростає. Важливіша не пікова потужність, а кількість її ступенів: мінімум 3–5 рівнів дозволяють розморозити м’ясо без варіння по краях або підігріти молоко, не доводячи його до кипіння. Якщо модель пропонує тільки «увімк.» і «вимк.» без проміжних режимів, розігрів делікатних продуктів перетворюється на лотерею.
Звичайна мікрохвильовка тримає потужність циклами: вмикає магнетрон на повну потужність і на паузу. Інверторна подає енергію плавніше на знижених рівнях, тому розморожування і розігрів на малій потужності йдуть рівномірніше — м’ясо рідше встигає зваритися по краях, поки середина ще крижана. Такі моделі коштують дорожче за звичайні з тим самим набором функцій.
Вбудована чи окремостояча
Вбудована мікрохвильова піч встановлюється в підготовлену нішу кухонного гарнітура — врівень із фасадами, без видимого корпусу зверху і по боках. У неї жорсткі вимоги до розміру: нішу роблять під конкретну модель, і через кілька років замінити її іншою буде непросто. Вбудовувані моделі коштують дорожче за окремостоячі того самого обсягу і монтуються один раз.
Окремостояча модель просто займає місце на стільниці або полиці: її можна переставити, забрати під час переїзду або замінити, не чіпаючи меблі. Якщо кухня ще не спланована під вбудовування або квартира орендована, окремостоячий варіант — гнучкіше рішення.
Гриль і конвекція: різниця і коли потрібні
Гриль — це додатковий нагрівальний елемент зверху камери, який дає скоринку: підрум’янює курку, злегка підсмажує сир, розігріває піцу так, що низ не розмокає. За це доводиться платити — піч із грилем більша, дорожча і потребує частішого чищення, бо жир від гриля бризкає на верхню стінку камери.
Якщо вдома є духовка або аерогриль, гриль у мікрохвильовці найчастіше дублює їхні функції і простоює без діла. Він виправданий, коли духовки немає взагалі, і мікрохвильова піч — єдиний спосіб швидко отримати скоринку, не вмикаючи велику духовку заради однієї порції.
Конвекція — не те саме, що гриль: усередині камери є вентилятор, який ганяє гаряче повітря, як у духовці, а не просто підрум’янює зверху. Завдяки цьому в моделі з конвекцією можна пекти пироги і запіканки, які піднімаються і пропікаються всередині, а не тільки вкриваються скоринкою зовні. Такі моделі більші і дорожчі, тому конвекція має сенс, тільки якщо духовки немає взагалі і піч її замінює.
Поворотний стіл чи мікрохвильовка без поворотного столу
Класична схема — скляна тарілка на моторчику, яка обертає їжу для рівномірного прогріву. Обмеження просте: тарілка задає максимальний розмір посуду, а витягнуте деко або прямокутний контейнер у коло не впишеться.
Мікрохвильовка без поворотного столу влаштована інакше: хвилі розподіляються по камері іншим способом, а дно залишається плоским і використовується повністю. Це зручно для прямокутних форм для запікання і дозволяє зайняти кут камери, який у моделях із тарілкою завжди порожній. Мінус — таку камеру доводиться мити цілком, а не знімати і споліскувати тарілку окремо.
З чого зроблена камера: емаль, кераміка чи нержавіюча сталь
Найчастіше покриття камери — емаль на сталі: недорого, але боїться абразивних губок і жорстких порошків, а скол оголює метал і дає осередок іржі. Керамічне покриття гладше, краще відмивається від жиру і стійкіше до подряпин, але такі моделі дорожчі за емальовані. Камера з нержавіючої сталі не боїться сколів і абразиву і служить довше за всіх, але на ній помітні розводи і відбитки пальців, а присохлий жир відтерти з неї складніше, ніж з емалі чи кераміки.
Чого не робити з мікрохвильовкою
- Не вмикати порожню камеру — без їжі або води магнетрон працює вхолосту і швидше виходить з ладу.
- Не ставити металевий посуд і фольгу — іскрить і пошкоджує стінки камери.
- Не гріти воду в закритій чашці без ложки всередині — вода може перегрітися вище точки кипіння непомітно для ока і «вибухнути» окропом при русі чашки.
- Не закривати вентиляційні отвори на корпусі — техніка перегрівається зсередини.
- Не залишати жир і бризки після готування — підгоряючи під час наступних розігрівів, вони дають запах гару, від якого потім важко позбутися.
- Не користуватися піччю з тріснутими дверцятами або розхитаним ущільнювачем — крізь щілину може просочуватися випромінювання.
Протирати камеру достатньо раз на кілька днів вологою ганчіркою, а стійкий жир і запах знімає миска з водою й оцтом, розігріта пару хвилин: пара розм’якшує нагар, і його потім легко стерти.